9. Світ реальний і світ ідеальний, сатира і гротеск в новелах Гофмана "Золотий горщик", "Крихітка Цахес" (за вибором).
У новелі-казці «Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер» знайшли відображення і протиставлення два світи - ілюзорний і реальний, і протиставлення романтичного й буденного, і протиставлення добра й зла в обох світах.
У творі «Малюк Цахес» Ціннобер отримує все, на що не має права: любов, поезію, добру славу, кар'єру, гроші. Усе це, за казкою, він дістає завдяки великодушності феї Розабельверде.
Новела-казка Гофмана «Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер», поєднуючи два світи - казковий і реальний, розкриває багато глибоких філософських тем. Це й боротьба добра зі злом, і проблема людини й природи, тема кохання і буденності.
Твір "Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер" побудовано на антитезі - контрасті високого, прекрасного і заземлено-буденного, потворного: недосяжного романтичного ідеалу і вищої буденної реальності.
Важливою рисою індивідуального стилю Гофмана є наявність у "Крихітці Цахесі" іронії та гротеску.
З лукавством, глузуванням, удаваною серйозністю, одним штрихом іронії автор окреслює, наприклад, стан освіти в державі через образ професора природничих наук Моша Терпіна: "Найперше він зажив великої слави тоді, коли йому після багатьох фізичних дослідів пощастило довести, що темрява настає, головним чином, через брак світла".
Романтична іронія митця була способом піднесення над недосконалим середовищем, засобом вираження авторської позиції, авторського самоусвідомлення, романтичного протистояння дійсності.
У Гофмана гротеск виступає не лише у вигляді окремих компонентів твору, як окремий художній прийом, а й як структура - творчий принцип, як основа художнього світу письменника.
Створення химерного світу, де аномально сприймаються достоїнства людини - тупа потвора Цахес як талановитий симпатичний юнак - втілює глибинні тенденції, взаємозв’язки в суспільстві. "Світ навиворіт" через гротескову форму твору виявляє істинні процеси: "хворе" суспільство втратило моральні й духовні орієнтири, а члени суспільства, засліплені облудними словами й ідеями, через своє невігластво самі породжують кумирів-цахесів, від тиранії яких і страждають.
Запрошуючи читача до свого реалістично-фантастичного світу, Гофман змушує провести досить важку розумову роботу філософського осмислення твору: письменник передбачає появу цахесів-цинноберів, що, не замислюючись, ітимуть до досягнення своєї мети "по кістках" (історія людства знає такі постаті, яких на гребінь слави вивело засліплене суспільство).
Як романтик, письменник бачить джерела їх появи в занепаді освіти, культури, духовності, що панує в навколишньому світі.